Колись давно-давно жив собі один цар. І надумав він випробувати мудрість царя сусідньої держави. Для цього він велів своїм майстрам-ювелірам зробити із золота три однакові ляльки й послав їх з гінцем царю-сусіду. Гінцеві ж наказав:
— Ляльки ці мають однакову форму, вагу й розміри. Але вартість їх різна. Одна з них дуже дешева, друга дорожча, а третя — найдорожча. Хай розкаже цар, у чому тут таємниця.
Цар уважно розглянув ті ляльки, що прислали йому, але різниці між ними не бачив. Розпитував своїх найдосвідченіших майстрів, але всі вони говорили, що ляльки між собою нічим не відрізняються.
Тим часом слава про ляльки котилася далі і далі. Почув про них сирота-хлопчина, який сидів у в’язниці.
Якось хлопчик каже сторожеві:
— Якби мені показали ті ляльки, я б знайшов різницю між ними, але за це хай мене випустять на волю.
Сторож про все доніс царю. Невдовзі показали хлопцеві ляльки. Він, придивившись, помітив у них у вухах дірочки. Взяв тоненьку дротинку і обережно просунув її у вухо першої ляльки. Дротинка виткнулася у неї з рота. Взяв тоді другу ляльку. Дротинка виткнулася з іншого вуха. У третьої ляльки дротинка застряла у вусі.
Усі присутні були дуже здивовані. Тоді хлопчик мовив:
— Ляльки подібні до людей, то й цінити їх треба, як цінять людину. Перша лялька нагадує базікала — язикату та ненадійну людину, тому ціни їй зовсім немає. Друга лялька мені нагадала неслуха — неуважну, пихату і вперту людину. Ні доброго слова, ні мудрої поради вона не послухає. Третя лялька нагадує мудру людину. Їй нема ціни, а тому ця лялька з усіх найдорожча.
Хлопчика похвалили за розум і став він радником у свого царя.