Як птахи собі царя обирали

Гусак каже:

— Я — птиця з хорошого роду і я можу бути царем.

А чапля каже:

— Гусю, гусю! Ти царем не можеш бути, бо всього боїшся, зрозумів? А я, чапля, хорошого роду, я буду царем.

Чайка, почувши це, каже:

— Чапле, чапле! Ти — жабоїдка та ракоїдка. Ти тільки поглянь на себе. А я — хорошого роду, я буду царем.

Горобець каже:

— Чайко, чайко! Стули краще пельку. Твоє діло — кужіль та веретено. А я — хорошого роду, я буду царем.

А синиця каже:

— Горобчику, любий! Ти вже не так чиниш, як наші батьки робили: на одній гілочці сиділи і одно зернятко їли, а ти — чужі коноплі п’єш та ячмінь б’єш! Лети собі геть!

А селезень каже:

— Я б з радістю був у вас царем, так синиця йшла заміж, то я охрип. Попортив у горлі. Як жаль, що я не можу бути царем.

А орел сидів на дереві та слухав їх розмову. Потім як шугне між ними. Всі його злякалися і залишили царем. Так він царем і досі над усією птицею.