Були собі дід та баба. І була в них донька. Жили дружно і весело. Та раптом сталося горе. Баба померла, і дід залишився сам з дочкою. Набридло їм самим, вирішив дід одружитися. І взяв жінку теж з дочкою. Мачуха була лиха та сердита. Незлюбила вона дідову дочку і наказала її в ліс відвести. Довго йшли вони лісом, надибали на хатину. Завів дід дівчину в середину і каже:
— Сиди тут, а я піду дров нарубаю. Та й подався бігом додому.
Сидить дівчина в хаті, аж чує, хтось стукає. Думала, то батько, аж ні. Закотилася до кімнати теляча голова. Попросила, щоб дівчина дала їй повечеряти, помила посуд і спати постелила. Усе це зробила дідова донька. А голова і каже:
— Залізь мені у праве вухо, а вилізеш у ліве.
Дівчина так і зробила. А як вилізла, то така красива стала та багата, що в золоті — сріблі поїхала до діда та до баби. Як побачила баба падчерку, не витримала, та й луснула зі злості. А дід з дочкою стали удвох жити-поживати та добра наживати. Скоро дочка заміж вийшла за красивого парубка. А дід з ними жив та з онуками бавився. А про злу мачуху та її доньку ніхто навіть не згадав.