Жив собі на світі бідний хлопчик-сирота. Була в нього маленька вбога хатинка. Заробляв собі на хліб тим, що пас у пана корів. А ще була у пана добра жінка-кухарка, яка дуже співчувала хлопчикові. Але взяти його до себе жити вона не могла, бо й сама була бідна.
Цілими днями хлопчик пас панську худобу. Та одного разу трапилося нещастя: десь зникла корова. За це пан дуже розгнівався на пастушка, побив його і наказав, щоб він ішов шукати корову і без неї не вертався.
Засмучений хлопчик пішов до кухарки і розповів їй про своє лихо. А вона йому й говорить:
— Піди у ліс на галявину і подивись, що там відбувається.
Так і зробив пастушок. Прийшовши на галявину, побачив там вогник. Підійшов ближче. Біля вогнища сиділи звірі, якийсь дідусь грав на сопілці. Серед звірів він упізнав і панську корову. Вирішив підійти ближче до вогнища. Але наступив на сухе листя, усі почули це і зникли. Не стало ні дідуся, ні звірів, один лише сучок під деревом лежить та панська корова стоїть. Забрав пастушок корову, привів до пана, а сам пішов до кухарки і розповів їй усе, як було. Вона й говорить йому:
— Отой сучок під деревом, то сопілка, в яку перетворився дідусь. Піди знову в ліс, знайди той сучок і забери його собі. Тільки як візьмеш сучок у руку, то чимдуж біжи звідти і не обертайся, бо звірі тебе роздеруть.
Приходить знову хлопчик на лісову галявину. Навкруг вогнища знову сиділи звірі, а дідусь грав на сопілці. Хлопчик знову наступив на сухе листя, всі почули це і зникли. Узяв пастушок сучок і побіг щосили.
Прибіг додому, сів на порозі і заграв. Усі бур’яни навкруги зникли, а замість них квіти виросли, біля хати садок з’явився, а в самій хаті стало дуже гарно, на столі наїдків багато.
Почув пан, як грав хлопчик на сопілці, прийшов до нього і почав просити, щоб той віддав йому сопілку. Проте пастушок не віддавав. Тоді пан побив хлопчика, забрав у нього сопілку і пішов геть. Прийшовши додому, заходився пан грати на сопілці.. І тут позбігались до його двору вовки, лисиці, кабани і роздерли пана.
Тоді хлопчик забрав ту сопілку і помандрував по білому світі. Біля бідних хат зупинявся і грав на сопілці. І ставали ці люди жити заможно. А хлопчик і по цей день ходить по світі і бідним людям-добро робить.