Жили два сусіди. В одного все велося: і врожай добрий збирав, і господарство вів удало, все в достатку. А інший скільки не працював, то дарма.
Якось, встав рано-вранці непутящий господар, вийшов у двір і завмер від подиву. Якась небачена тваринка переносить всі його овочі у сусідський двір. Він її спіймав та й питає:
— Ти хто такий? Що це робиш? Навіщо мій урожай до сусіда носиш?
— Я твого сусіда щастя, от і дбаю про нього.
— Сусідове щастя, кажеш? А де ж тоді моє ховається ?
— Та он сидить під деревом, на бандурі грає, ото і є твоє щастя.
Чолов’яга не взяв слова дивної тваринки до уваги і далі продовжував марно витрачати сили на ведення господарства. Та одного разу, після невдалого урожаю, він згадав, що сусідське щастя йому говорило. Так і зробив. Пішов, сів під дерево з бандурою і почав співати. Немов і не бувало, пропали всі незгоди і негаразди, поле повне врожаю, хата пахне хлібом. Так і зажив чоловік у злагоді і доброполуччі.
Той, хто не знайде своє щастя, так все життя і проживе, не маючи нічогісінько за душею, а хто піде за ним, той завжди матиме успіх в усьому.