Жили чоловік і жінка, а були у них діти, дочка Оленка і маленький синок Василько. Тато і мама ходили на роботу із ранку до вечора, а Оленка доглядала братика.
Одного разу пішла вона гуляти. Положила Оленка Василька у бур’янці, а сама гралася із другими дітьми у квача, у жмурки, за Василька й забула. Надвечір вона побігла додому поратися, а про братика й не згадує. Аж дома огляділася, що немає його, побігла туди, а його ніде немає.
Біжить вона, гукає і плаче. Добігає до річечки і питає, чи не бачила маленького хлопчика. А річечка каже, щоб вона обірвала бур’янець на бережку, а тоді й скаже. Дівчинка обірвала, а річечка каже, що понесла його Баба Яга. Оленка побігла далі. На дорозі стоїть обвалена пічка. Оленка питає:
— Пічечко-пічечко, чи ти не бачила мого братика?
— Обмаж мене, — каже пічка, — тоді скажу.
Вона обмазала її, а та сказала, що понесла Баба Яга хлопчика у ліс. Біжить сестричка далі, аж стоїть яблунька. Так вона заросла бур’яном, що і гілочок не видно.
— Яблунько, скажи мені, чи не бачила мого братика?
— Скажу, як мене прибереш.
Вона прибрала яблуньку і та сказала, що понесла баба Яга у ліс. Побігла дівчинка у ліс, а вже чисто вечір. В лісі стоїть хатка на курячій ніжці, а в хатці сидить Василько і плаче. Баба Яга в той час пішла десь у ліс. Забрала Оленка братика і побігла додому.
Огляділась Баба і стала гнатися за ними. Ось-ось нажене. Добігає до яблуньки дівчинка і просить, щоб та її порятувала. Яблунька й заховала діток під свої гілочки, а Бабу Ягу засипала яблуками по голові. Та так боляче, що та утекла назад, а дівчинка із братиком знову побігли. Та Баба Яга знову доганяє. Тоді пічка помогла дітям і заховала їх. Побігли вони знову. Добігають до річечки, а Яга ось-ось наздожене. Річечка прикрила їх травичкою попід бережком і зла баба не побачила.
Так діти пізно увечері прибігли додому. Батько і мати плачуть, аж тут у хату Оленка із Васильком на руках вбігає.
Тато і мама ухватили із радощів дітей, цілують і дякують богу, що допоміг їм і дітям.
Оце вам казка, а мені бубликів в’язка, а вам глек молока ще й булка м’яка. А як не доїсте, то мені дасте.