Про лисячий хвіст

Давно, багато років тому, звірі мали хутро зовсім не таке як нині. Тигр був не смугастий, а гладенький. Жирафа не мала плям, зебра — смужок. Так само й лис. Мав там якийсь хвостик, але зовсім куций. А панував тоді над звірами Лісовий Чародій, опікун білок і сарн, левів і тигрів.

Наближався Новий рік.

— Чим же обдарую своїх звірів на свято? — задумався Чародій.

Покликав до себе звірів. Отоді-то, власне, зубр і козлик дістали бороди. Лев, проте, не схотів бороди — попросив гриву. І дістав гриву.

А лисові Чародій подарував гарний, пухнастий хвіст. Побіг лис дорогою, аж курява знялась. Засмутився лис:

— Запилиться, забрудниться мій хвіст. Що тут робити? Як зарадити?

З лісу вийшов малий колючий їжак. Він тоді вперше побачив лиса, вклонився йому і запитав:

— Кажуть Лісовий Чародій роздає гарні хвости, гриви і бороди. Хотів би і я вдягнутися в якесь гарне хутро. Чи далеко до Чародія?

— То я — Лісовий Чародій! Зміню тобі хутро, якщо цілий рік будеш чистити і чесати мого хвоста, сам себе не впізнаєш, такий гарний станеш, — сказав лис і блиснув своїм золотим хвостом.

Їжак уявив собі, який стане гарний, як буде йти лісом, а золота грива сяятиме на вітрі.

— Гаразд, буду чесати твій хвіст, — погодився їжак.

Залишився їжак при лисові і двадцять разів щодня чесав йому хвоста. Минув рік. Став їжак перед лисом.

— Лисе Чародію, настав час дати мені те, що обіцяв.

Лис задумався.

— В лісі саме шиють тобі гарне хутро. Ще з півроку зачекай.

І знову їжак чесав лисячий хвіст. Збігло півроку. Знову їжак говорить лисові:

— Лисе Чародію, настав час, давай що обіцяв.

— У лісі саме малюють золотисті смуги на твоїм хутрі, мусиш ще півроку почекати, — сказав лис.

Їжак збагнув, що лис його дурить. Даремно лис чекав, щоб їжак йому розчесав на ніч хвоста. Він не прийшов. Шукав лис його повсюду, лихий та сердитий. Аж дивиться якось, на стежці їжак! Зрадів лис і скочив до їжака. А їжак йому говорить:

— Якщо ти Лісовий Чародій, схопи мене!

І вперше в житті згорнувся в клубок, наїжив усі голки. Торкнувся лис лапою до наїженої щіточки. Торкнувся і завив від болю. І ніяк не міг збагнути, що сталося з його вірним їжаком.

Відтоді їжак, як зустріне лиса, щоразу згортається в клубок. Може, пам’ятає, що через нього немає ані гарного хвоста, ані довгої гриви, ані бороди?