Одного разу пан ішов по вузькій кладці та й звалився у річку.
— Рятуйте, хто боїться Бога! — кричав він.
А був він лихий до людей. Ось побачив бідняк з берега, задумався та й каже:
— А як же вас, пане, рятувати? Якби мене, то й за чуприну можна, а ви ж пан!
— Тягни, як хочеш, лиш би не втопитися.
Чоловік думає, а тут надбігло ще кілька людей та й кажуть:
— Не годиться пана за чуприну смикати.
— І справді, не годиться.
Отак думали-гадали, поки пан не втопився.