Давно це було. Батько ходив чумакувати, а мати господарювала дома. Мені було років сім, тому я вже по хазяйству допомагав матері. Важко їй було, діток нас чимало, усі маленькі, а вона одна. Б’ється сердешна цілий день, а потім допізна треба прясти. Вона пряде-пряде увечері та й втомиться. Покине веретено і куделю та й ляже на піч відпочити, а свічечка горить.
Тут зараз приходить жінка, точнісінька мати, сідає і пряде. Коли мати лежить, вона робить, а тільки мати схоплюється до неї, немає нікого. І не тільки мати, а й я і сусід, якого ми кликали, бачили цю жінку.
Жила в нашій слобідці старенька бабуся. Мати й пішла до неї спитати, чому воно так трапилось. Бабуся відповіла:
— Нічого, доню, то твоя доля тобі пособляє, дуже ти багато працюєш. Не думай про те, а як побачиш, то не займай і не дивись. Поки вона мовчить, то нічого, а якщо тобі щось скаже, то тоді сама дізнаєшся, чи на добро, чи на біду.
Ось так і вгадала бабуся. Скільки разів мати бачила ту жінку, то кожного разу робила, як бабуся приказувала.
Одного разу батька не було дома, а матері так сумно стало. Пряла вона звечора, пряла та й не змогла втримати сліз, заплакала і лягла на піч. Діти вже давно спали. Тільки я чомусь прокинувся, бачу, що мати лежить на печі, плаче. А жінка так, як мати пряде, а неї теж по щоках сльози течуть. Далі мати не стерпіла, скочила з печі та й до тієї жінки. А жінка мерщій з хати, а мати — за нею. Трохи пізніше мати забігла до хати та як упаде на стіл головою, як заголосить на весь голос:
— Голівонько ж моя бідна! Дітки мої, сирітки нещасні, що я буду з вами робити? Як нам жити?
Я скочив та до матері підбіг, питаю:
— Мамо, мамо, що там таке?
А мати вхопила мене обома руками за голову, заголосила й каже:
— Нещасна наша доля! Мабуть ваш батько помер.
Вийшла з хати за тою жінкою, а вона обернулась і каже:
— Вже твій чоловік помер.
Так воно вийшло. У неділю повернулися наші дядьки, що з батьком чумакували. Пригнали батькових волів, а самого батька у полі поховали
Багато років пройшло з того часу, але ті події до цього часу перед моїми очима.