Було це після Щедрого вечора, коли минула Багата кутя і можна було засилати сватів до дівчат.
Жили собі чоловік і жінка, і була в них дочка на виданні. Хазяїн пішов у клуню молотити хліб, а жінка з дочкою залишились у хаті вовну валить. Батько з хати, а дівка поставила величезну макітру на стіл та й їсть кутю прямо з макітри. Зайшли сватачі до хати, питають у неї:
— А де батько?
— У клуні молотить.
— А де мати?
— На печі вал валить.
— А ти що робиш?
— А я кутю їм.
Пішли свати до батька в клуню. Батько радий, що дочку сватать прийшли. Пишаючись, питає старостів:
— Що вона, валить?
— Та валить... — кажуть сватачі.
— Ото за день три такі звалить! — гордо каже батько, маючи на увазі вали вовни.
— Ну, то ходімо звідсіля, бо вона нам і вуха пооб’їдає.
Та й пішли старости іншої дівки шукати. Батько заходить у хату та й питає:
— Дочко, а що ти робила, як сватачі приходили?
— Кутю їла, — каже дівчина.
— То проїла ти своє щастя.