Жили собі дід і баба. Дід на ярмарку купив козу, привіз її додому.
На другий день посилає старшого сина пасти козу. Пас хлопець козу цілий день. Увечері жене її додому, а на воротах стоїть дід у червоних чоботях і питається:
— Кізонько моя люба, кізонько моя мила, чи ти пила, чи ти їла?
Ні, дідусю, я не пила і не їла,
Тільки бігла через місточок
Та вхопила кленовий листочок,
Тільки бігла через гребельку,
Та вхопила водиці крапельку.
Тільки пила, тільки й їла.
Дід розсердився на сина і прогнав його. Посилає меншого сина пасти козу. Пас хлопець цілий день, а ввечері погнав козу додому. На воротах стоїть дід у червоних чоботях і питається:
— Кізонько моя люба, кізонько моя мила, чи ти пила, чи ти їла?
Ні, дідусю, я не пила і не їла,
Тільки бігла через місточок
Та вхопила кленовий листочок,
Тільки бігла через гребельку,
Та вхопила водиці крапельку.
Тільки пила, тільки й їла.
Прогнав дід і другого сина. Посилає жінку пасти козу. Цілий день баба пасла її, а ввечері жене додому, а на воротах стоїть дід у червоних чоботях і питає:
— Кізонько моя люба, кізонько моя мила, чи ти пила, чи ти їла?
Ні, дідусю, я не пила і не їла,
Тільки бігла через місточок
Та вхопила кленовий листочок,
Тільки бігла через гребельку,
Та вхопила водиці крапельку.
Тільки пила, тільки й їла.
Прогнав дід і бабу. На четвертий день погнав козу сам. Цілий день пас, а ввечері погнав її додому. Коза ішла дорогою, а дід навпростець, став на воротах у червоних чоботях і питається:
— Кізонько моя люба, кізонько моя мила, чи ти пила, чи ти їла?
Ні, дідусю, я не пила і не їла,
Тільки бігла через місточок
Та вхопила кленовий листочок,
Тільки бігла через гребельку,
Та вхопила водиці крапельку.
Тільки пила, тільки й їла.
Дуже розсердився дід. Нагострив ніж і став козу різати, а вона вирвалася і втекла. Побігла в ліс і заховалася в зайчиковій хаті на печі.
Прибіг зайчик, чує-хтось є в хатці. Він і питається:
— Хто, хто в моїй хатці сидить?
А коза відповідає:
Я, коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена,
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Хвостиком замету,
Ніжками затопчу.
Тут тобі й смерть.
Злякався зайчик, сів під дубом і плаче. Коли йде ведмідь і питається:
— Чого ти, зайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати, коли в моїй хаті звір страшний сидить.
Ведмідь і каже:
— Я його вижену.
Підходить до хати і питає:
— Хто, хто в зайчиковій хатці сидить?
А коза відповідає:
Я, коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Хвостиком замету,
Ніжками затопчу.
Тут тобі й смерть.
Ведмідь злякався і втік. А зайчик сів під дубом і плаче. Коли йде вовк і питається:
— Чого ти, зайчику, плачеш?
— Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хаті звір страшний сидить?
Вовк і каже:
— Я його вижену.
— Де тобі його вигнати? Ведмідь гнав, і не вигнав.
— А я вижену.
Підійшов вовк до хатки і питається:
— Хто, хто в зайчиковій хатці?
Я, коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Хвостиком замету,
Ніжками затопчу.
Тут тобі й смерть.
Вовк злякався і втік. Сидить зайчик під дубом і плаче. Коли це йде лисичка-сестричка і питається:
— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!
Лисичка і каже:
— Я його вижену!
— Де тобі його вигнати! І ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!
Побігла лисичка до хатки і каже:
— Хто, хто в зайчиковій хатці?
Я, коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Хвостиком замету,
Ніжками затопчу.
Тут тобі й смерть.
Лисичка злякалася і втекла. Сидить зайчик під дубом і плаче. Коли це лізе рак-неборак і питає зайчика:
— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!
Рак і каже:
— Ось я його вижену.
— Де тобі його вигнати! І ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисичка гнала, та не вигнала, а то ти!
— А я вижену!
Поліз рак у хатку і питається:
— Хто, хто в зайчиковій хатці?
Я, коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Хвостиком замету,
Ніжками затопчу.
Тут тобі й смерть.
А рак виліз на піч і каже:
А я рак-неборак,
Як ущипну, то буде знак!
Та як ущипне козу! Коза як замекає! Та з печі, та з хати, та й побігла у ліс. А зайчик радіє та ракові дякує. І став жити у своїй хатці.