Жили собі дід та баба. От одного разу каже дід бабі:
— Спечи мені, бабо, хлібця!
А баба каже:
— Не спечу, бо нема борошна.
— То піди в комору, повигрібай у засіках, то й знайдеться трохи.
Пішла баба з віником, повигрібала, повимітала і справді назбирала трохи борошенця. Взяла баба те борошно, влила води, вбила пару яєчок, замісила, виробила коржик. Запалила піч і спекла коржик.
Вийняла його з печі, але їсти не могли, бо був дуже гарячий. Поклала баба його на вікно, а дід уже так його дожидає.
— Оце, — каже, — розломимо, бабо, навпіл та й з’їмо.
А коржик слухав, слухав та й утік. Стриб з вікна на призьбу, а звідти на землю і покотився. Котиться дорогою, зустрічає його заєць і каже:
— Коржику, коржику, я тебе з’їм!
А коржик відповідає:
— Не їж мене, зайчику, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ану, співай!
Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
То й від тебе утечу.
Та й утік, поки зайчик слухав, розвісивши вуха. Котиться дорогою, коли стрічає його вовк та й гукає:
— Коржику, коржику, я тебе з’їм!
А коржик просить:
— Не їж мене, вовчику, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ну, співай!
Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
То й від тебе утечу.
Та й покотився далі. А вовк тільки зубами клацнув від злості. Котиться собі коржик, коли стрічає його здоровий ведмідь. От він і каже:
— Коржику, коржику, я тебе з’їм!
А коржик вигукує:
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ну, добре, співай!
Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
І від вовка утік
То й від тебе утечу.
Та й швиденько покотився. Коли стрічає його лисичка та й каже:
— Коржику, коржику, я тебе з’їм!
А коржик вигукує:
— Не їж мене, лисичко, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ну, співай!
Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік...
Співає, а сам думає, як би це втекти. Побачила лисичка, що не здожене його та й каже:
— Ой хороша пісенька! Я такої ще зроду не чула. Але погано чую, тож підійди ближче і заспівай ще раз.
Вистромила язика, а коржик сів на кінчик та й заспівав:
Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік...
А лисичка хап його зубами. Та коржик був твердий і сухий, тому лисичка зламала собі три зуби. От вищерблений коржик вирвався і побіг. Біжить та й каже:
— От побіжу я до старих, погляну, що вони роблять, чи сумують за мною.
Прибіг, сів на призьбу та й слухає. А дід з бабою сидять та й плачуть:
— От який у нас хороший був коржик! Мали його з’їсти, а так...
А коржик слухав, скочив з призьби та й гукнув:
— Не журіться, все одно ви б мене не з’їли, надто я вже твердий.
Зраділи дід з бабою, що з зубами цілими лишилися, а коржик каже:
— Піду я ще по світу погуляю. А хто мудрий, хай мене зловить.
Та й покотився співаючи:
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений...