Одного разу жінка послала свого чоловіка до тещі, щоб він привіз трав’яного чаю. По дорозі чоловік дуже зголоднів і попросив у тещі щось поїсти. Вона насипала зятеві ні солоної, ні солодкої, ні кислої, ні гіркої їжі. Одним словом — смакота.
Чоловік запитав:
— Що це таке?
— Це пшоняний кисіль, — відповіла теща.
— А ваша дочка таке зможе зварити?
— А чого ж ні, зможе.
Коли чоловік від’їжджав, то тричі в шапку проказав слово «кисіль», щоб не забуть.
Коли доїхав додому, то вітаючись з паном зняв шапку. А тоді як закричить:
— Загубив! Загубив!
— Що загубив? — здивувався пан.
— Найбільший скарб у світі загубив.
Обдивився кругом, навіть у калюжі погрібся. Раптом пан як закричить:
— Це не калюжа, а кисіль якийсь!
— Оце ж воно, дякую вам!
А пан так і не зрозумів, про який скарб говорив чоловік.