Жив собі їжак. Одного разу вийшов він з хати, подивився, що робиться навкруги. Стоїть і каже до себе:
— Піду я у поле, подивлюся, як моя морква і буряки.
Іде і пісню співає. Коли виходить із куща заєць. Він дивився, як у нього капуста у полі, чи велика виросла.
Каже їжак:
— Хто прудкий, той уже і на ниві.
А заєць йому:
— А ти все ж кривуляєш, криволапку!
Їжак і каже йому:
— Ти з мене смієшся? А хочеш зо мною позмагатися! Давай навипередки? Побачимо, хто кого пережене!
Заєць як засміється:
— Ти? Зо мною? Не сміши!
А їжак каже:
— З тобою.
— Ну добре, — засміявся заєць, — давай бігти.
— Е ні, — каже їжак, — піду я спочатку додому, скажу жінці, де я буду, щоб не хвилювалася.
А заєць був голодний, то зрадів, що є час попоїсти. Бо думав, що ситий краще бігатиме. І пішли кожен до своєї хати.
Їжак прийшов додому і почав розказувать жінці про свою біду. Подумали вони, щоб піти на ниву разом. І каже їжак жінці.
— Як прийдемо на ниву, то ти стань на другому краї поля. Як прибіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «А я вже тут!» Прибіжить до мене, то я скажу: «А я вже тут!»
Прийшов їжак до зайця і каже:
— Я вже готовий!
— Біжімо!
Побігли. Заєць побіг швидко на другий край, а їжак пробіг два кроки і заховався в кущі. Прибіг заєць, а їжачиха:
— А я вже тут!
Заєць подивився на неї, а потім каже:
— Біжімо іще!
Вони побігли. Заєць біжить з усього духу, а їжачиха пробігла пару кроків і заховалася в кущах. Прибігає заєць, а їжак:
— А я вже тут!
Заєць знову кинувся бігти. Бігав, бігав аж заморився. А їжак і каже йому:
— Отож бо, ніколи не смійся з слабшого.
І пішов з їжачихою додому.