Їде чумак до Криму та й питає батька:
— Якого вам, тату, гостинця привезти?
— А ти, сину, збирай недоїдки та крихти, які залишаються після їжі, та їх посуши. Ото і буде мені гостинець.
От як виїхали чумаки, у кожного багато хліба. Їдять вони, не шкодують, те, що зосталося — не шанують. А він усе в торбинку збирає. Товариші сміються та й питають, навіщо йому це.
— Та оце батько такого гостинця попросив.
Трапилося їм так, що від слободи до слободи треба було три дні їхати. Усі харчі закінчилися. Тоді вони згадали про торбинку з недоїдками. Так і прохарчувалися три дні.
Приїздить чумак додому, а батько питає:
— Ну, що, сину, привіз мені гостинця?
— Ні, тату, трапилося так, що з’їли ми ваш гостинець.
А батько й каже:
— Ну, то дарма, я тобі це сказав тому, що в дорозі може всяке статися, то щоб був запас.