На окраїні лісу під деревом оселився дід мухомор. Він був пихатий і сердитий, на всіх бурчав, від дерева ганяв, нахвалявся життя зіпсувати, отруїти і з лісу вижити. Всі птахи і звірі його боялися, а того місця цуралися.
Неподалік від лісу, у селі жив горобець-молодець. Він був хлопець хоч куди, веселий, непосидючий та ще й сміливий. Одного разу прилетів він до лісу у гості до своїх родичів і як завжди весело запитав:
— Як себе маєте? Як живете-поживаєте?
А у відповідь почув:
— Та так собі поживаємо, спокою не знаємо, боїмося, що скоро й жити не буде де.
— А що ж так? — питає горобець-молодець.
— Та поселився у нас дід мухомор, життя від нього немає, — відповіли родичі.
Наш сміливець і говорить їм:
— Та чого ж ви його боїтеся! Візьміть і проженіть його із лісу та й годі!
Всі заохали:
— Що ти! Він такий страшний, отруйний!
А горобець-молодець і говорить:
— Я вам допоможу!
Полетів він на окрашу лісу, туди, де жив пихатий дід мухомор. Спустився на травичку перед самим носом у гриба і грізно гукнув:
— Гей ти, гидкий мухоморе! Говорить до тебе горобець-молодець. Вибирайся з цього лісу геть, бо візьму ножа, зріжу тебе під корінь, на гілочку повішу, засушу, тут тобі й смерть!
Злякався мухомор горобця-молодця так, що аж ноги в нього відросли. Дременув він із лісу, що й сліду не лишилося.
Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець.