Був колись король, мав він трьох синів. Коли прийшов час женитися, то сталося так, що всі троє закохалися в одну панну. Та жоден з них про це не знав.
Якось зібралися вони її сватати. Приїхав перший, другий і третій . Вони не могли погодитися, кому вона дістанеться. От дівчина й каже:
— Хто принесе мені найпотрібніший дарунок, за того й піду.
Брати всілися на коней та й поїхали світ за очі. Їде старший брат, по дорозі зустрів діда. Хлопець розповів свою історію. А дід і каже:
— Підожди, я тобі поможу. Візьми оце люстерко. Захочеш узнати, що зараз у кого діється, то в ньому й побачиш.
Хлопець подякував діду та й поїхав далі. А той дід перенісся на дорогу другого королевича та став розпитувати, куди той їде. Хлопець розповів усе, що з ним сталося. Старий другому брату подарував килим і сказав:
— Цей килим відвезе туди, куди захочеш.
Хлопець подякував дідові і повернувся назад. А дід тим часом перенісся на дорогу третього парубка, і запитав, куди той їде. Після розповіді третього королевича дід дав йому чарівне яблуко і сказав:
— Коли хто вмиратиме, то дай з’їсти яблуко і той оживе.
Хлопець взяв яблуко і вернувся назад. З’їхались королевичі в одному місці, стали показувати свої дарунки.
— Ану подивимось в люстерко, — каже перший, — що наша панна робить.
Подивились і побачили, що вона помирає. Брати засмутилися. Ото середній і каже:
— Сідаймо на килим і повезімо їй яблуко.
Брати посідали, наказали килиму везти. Килим знявся і повіз братів на двір до їхньої пані. Молодший брат тільки притулив до її губ яблуко, вона враз одужала. Показали брати їй свої дарунки, вона й каже:
— В люстерко не дивитимусь, на килимі не літатиму, а яблуко для здоров’я візьму. Хто його приніс, за того і піду.
Справили вони гучне весілля та й зажили щасливо.