В одному селі був піп, а він дуже не любив після заутрені говорити казання. От якось прийшли люди до церкви в неділю, послухали проповідь, а тоді вже думають, що ж нам батюшка буде говорити на казанні? А він думає, як би це нічого не говорити, бо вдома саме матушка вареників наварила. От він і питає людей:
— Чи знаєте ви, що я буду сьогодні говорити на казанні?
Люди кажуть:
— Ні, батюшко, не знаємо.
А він каже:
— Ну, як не знаєте, то воно вам і не треба знати. Ідіть собі додому.
На другу неділю знову батюшка не хоче говорити казання та й питає:
— Знаєте, про що я вам сьогодні розкажу?
Люди думають, що ж його казати, та й кажуть:
— Знаємо, батюшко.
— Ну то як знаєте, то й казати не буду.
На третій раз люди договорились казати по-різному.
— Ну що, люди, знаєте, що я вам скажу?
От одні люди кажуть, що знають, а другі, що не знають. А батюшка і каже:
— То хай ті, що знають, скажуть тим, що не знають.
І так хитрий батюшка ні разу не говорив казання.