Був у цигана пес. Пішов циган з ним на базар, купив собі слив, іде і їсть, а пес за ним підскакує. Котра слива червива, циган кидає псові. А той у повітрі хапає і зразу ковтає. Назустріч іде великий пан. Іде і придивляється, як то циганський пес ловко сливи їсть, і думає собі: «Мій і м’ясо не хоче їсти, а цей сливи так смачно їсть». Підходить пан до цигана і каже:
— Скільки ти хочеш, щоб навчив і мого пса сливи їсти?
— Я, паночку, навчу вашого пса сливи їсти за три тисячі гривень за науку і п’ять кілограмів слив на кожен день.
Пан погодився на то і мовив:
— П’ять кілограмів слив будуть носити тобі додому щодня, а три тисячі гривень дістанеш, як навчиш пса їсти сливи.
Циган привів панського пса до себе додому й запер у кутець. Кинув йому сливу, а той і не подивився на неї. А циган:
— Нічого, прийде час, і ти будеш у повітрі хапати її.
Циганові щодня носять панські слуги сливи додому. А він, циганка і циганчата їдять їх і в ус не дують.
Пройшло три дні. Узяв циган сливу, поніс панському псові й кинув у кутець. Пес сливу понюхав і не їсть. Ліг далі спати. Запер циган кутець і пішов по своїх справах. Через три дні поніс знову сливу псові. Як йому кинув, то пес, що вже не їв шість днів, підійшов, понюхав, узяв у рот і почав чавкати. Циган каже:
— Будеш ти їсти, як проголоднієшся.
Запер циган знову пса. Як просидів дев’ять днів, прийшов господар і як кинув йому сливу, то пес уже почав хапати її і з’їв потроху. Циган кинув другу сливу. А ту вже пес у повітрі зловив. Кинув йому ще п’ять і каже:
— Досить тобі, бо наїсишся та ще й захворієш.
Запер циган пса знову в кутець на три дні. Як на дванадцятий день поніс йому сливи, то так він їх хапав у повітрі, що аж підскакував. Бере циган сливи в кишеню, а пса на ланцок і веде до пана. А пес такий худий став, лиш шкіра та кості, аж світиться.
Приводить до пана і все кидає по півсливи. А пес так підскакує за ними, аж на дві лапи стає. Потім каже панові:
— Дивіться, паночку, як ваш пес ловко їсть сливи, набагато ліпше, як мій.
Пан думає, що то лише від цигана так спритно бере. Узяв сам сливу і кидає, а пес хапає. Переконався, що пес справді навчився так, як він і хотів. Дав циганові три тисячі за науку. Дивиться на пса і каже:
— Який же ти худий.
— Е, паночку, — мовив циган, — наука легко не приходить. Думаєте, паночку, що як ви вчилися, то були кращі, як цей пес? І ви тоді були худенькі. А тепер он які огрядні стали. Так і ваш пес. Віднині буде поправлятися.
Циган узяв гроші та й пішов собі посвистуючи, а пан радів, що має «вченого» пса.