Жили собі дід та баба, та була в них сіра гусочка, курочка ряба, баранчик з овечкою, цап з козочкою. Ось сидять вони якось та й кажуть:
— Якби хтось заспівав нам, то віддали б сіру гусочку йому.
А тут вовк їх підслухав та й як заспіває:
Біля лісу хаточка
У діда, у баби сіра гусочка,
Курочка рябенька,
Баранчик з овечкою
І цап з козочкою
— Віддай, бабо, йому гусочку!
Віддала баба йому гусочку, вовк узяв її й пішов. З’їв, приходить вдруге, співає:
Біля лісу хаточка
У діда, у баби сіра гусочка,
Курочка рябенька,
Баранчик з овечкою
І цап з козочкою
Дід йому і курочку рябу віддав. Та так вовк ходив, аж поки усю худобу не з’їв. Повадився вовк, ще йде. Дід думав-думав та й бабу віддав. З’їв вовк і бабу, приходить і знову співає.
Біля лісу хаточка
У діда, у баби сіра гусочка,
Курочка рябенька,
Баранчик з овечкою
І цап з козочкою
Вийшов дід, а вовк і діда з’їв.
От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!