Іде собі вовк та такий голодний, та такий злий. А назустріч йому лис. І жаліється Вовк:
— Лисе, я такий голодний, що готовий тебе з’їсти.
А лис і відповідає:
— Не їж мене, я знаю, де тобі придбати їжу.
Вовк з радості аж закричав:
— Де? Бо так уже ж їсти хоче, що аж у животі буркоче.
А лис каже вовкові:
— Є недалечко від нас ставок, я там купався колись, нирнув — аж там на дні великий шмат масла.
Вовк почув, що лис розповідає, рота роззявив, очі витріщив і по животі лапою себе погладив.
— Побігли, може, і зможемо дістати те масло, — кричить вже на ходу.
Прибігли до ставка вони дуже швидко. Лис радить:
— Якщо хочеш дістати те масло, хлебчи воду.
Вовк його послухав — хлебче воду, аж уже нема куди пити. Він спочатку навіть і не подумав, що лис його обдурив. А коли здогадався — кинувся лиса наздоганяти, та не може швидко бігти, бо напився багато води.
Так лис втік від вовка, щоб той його не з’їв.