Це було тоді, коли діди наші ще не народилися, і прадіди теж, коли ще день і ніч разом могли зустрічатись, а сонце і вночі, і вдень світило.
На березі річки Тікич стояв палац. Жив в ньому цар могутній. Правив він землею багатою. І люди любили свого правителя, бо господарював він мудро. Всі були веселі, вміли працювати і відпочивати. Разом співали, разом раділи, а коли неприємність, то разом і плакали. Ось які люди жили там!
Та було в царя найдорожче багатство — його діти. Тридцять синів та тридцять дочок. Довкола батька вони, ніби ті зорі на небі. Улюбленицею була у нього найменша дочка на ім’я Зоряна.
Щодня цар виходи в на берег широкої річки.
— Розкажи нам, батьку, що там за річкою діється, — просили діти.
— Там теж люди живуть, тільки вони не вміють так жити, як ми. І я мрію, щоб ви, коли підростете, поїхали за той берег річки і навчили людей тому, що ми вміємо, — відповідав на це батько
— Сумно. Але ми бажаємо жити тут, біля тебе. Як жити без домашнього вогнища? — запитувала менша дочка Зоряна.
— Так повелося. Це закон предків. Люди — це мандрівники. Переходячи на нові місця, люди приносять щось нове, своє, хороше. І ми беремо від них нове.
Діти росли. Набиралися мужності, мудрості і чекали на той час, коли треба відходити з рідної домівки. І ось прийшов час. Всі діти зібралися. Вийшов до них цар і промовив:
— Не забувайте, діти мої, про все, чого я вас навчив. Допомагайте людям і не забувайте рідний дім.
Розлетілися діти в різні краї. Довго чекав батько вісточки від дітей. Минуло небагато років. Повернулася додому тільки одна найменша дочка, яка змогла порадіти за своє виховання і подякувати батькові за все, що від нього отримала. В тому краї, де опинилася, вона змогла переконати людей жити
правильно, уникати війн, вміти виходити із скрутних становищ тільки по-розумному, знаходити вихід тільки спільно. Адже сила в єдності.
А що ж трапилось з іншими дітьми? Заздрощі, війни, жадоба до багатства, суперечки — все це поглинуло і проковтнуло інших нащадків царя.
Із всіх дітей тільки одна дочка зрозуміла сенс життя. Батько зрадів. Життя прожив недарма.