Як стало тепло, прилетів журавель на батьківщину, опустився на рідне болото. Ногами перебирає, крилами б’є.
Бігла повз нього голодна лисиця. Позаздрила вона журавлиній радості, залементувала:
— Дивлюся і очам своїм не вірю — журавель танцює! А у нього бідолахи, всього дві ноги!
Зупинився журавель, подивився на лисицю, а у тієї одна, дві, три, чотири лапи! Журавель навіть дзьоба роззявив.
— Ой! — вигукнула лисиця. — У такому довжелезному дзьобі жодного зуба немає!
А сама на весь рот посміхається, зуби показує. Закрив дзьоб журавель, голову повісив. Тут лисиця ще голосніше засміялась:
— Ха-ха! Куди він свої вуха заховав? На голові вух не видно. Гей, журавлику, а у голові у тебе що?
— Я сюди з-за моря шлях знайшов, — ледь не плаче журавель, — значить, у мене в голові хоч якийсь розум...
— Ох, і нещасний же ти, — каже лисиця, — дві ноги і один розум. На мене подивись: чотири лапи, два вуха, повний рот зубів, сто розумів і чудовий хвіст!
З горя журавель ще більше витягнув довгу шию і побачив у далині людину з луком на плечі і колчаном стріл біля пояса.
— Лисице, шановна лисице, у вас чотири ноги, два вуха і чудовий хвіст, у вас повен рот зубів, у вас сто розумів. Дивіться, мисливець іде. Як нам урятуватись?
— Мої сто розумів мені завжди сто порад дадуть, а ти сам своїм розумом живи, — сказала і шаснула в борсучу нору.
Журавель подумав: «У неї сто розумів!» — і туди ж за нею.
Ніколи мисливець такого не бачив, щоб журавель за лисицею ганявся. Сунув руку в нору, схопив журавля за довгі ноги, витягнув його на світ Божий. Крила у журавля обвисли, очі, як скляні, навіть серце не б’ється.
«Задихнувся, мабуть, у норі», — подумав мисливець і кинув журавля на купину. Знову засунув руку у нору, лисицю витяг. Дряпалася, а все ж потрапила у мисливську торбинку.
— Мабуть, і журавля прихоплю, — вирішив мисливець.
Обернувся, глянув на купину, а журавля нема! Високо в небі летить він, і стрілою не дістанеш.
Так загинула лисиця, у якої було сто розумів, повен рот зубів, чотири ноги, два вуха і чудовий хвіст.
А журавель одним розумом розкинув та й здогадався, як урятуватись.