Колись дуже давно одному східному володареві подарували співучу пташку. Вона співала так, що аж душу краяло. Володар наказав зробити для пташки золоту клітку і весь час охороняти. Слуги корилися і виконували всі накази.
З різних країв приїздили послухати дивний спів, та птах мовчав. Володар наказав, щоб солов’я віднесли до саду, може, хоч там він заспіває. Та пташка і в саду мовчала.
Одного дня володар звелів привести всіх мудреців, Та вони лиш знизували плечима, не знаючи, що відповісти, як пояснити, чому птах мовчить. Один мудрець порадив повозити пташку по світу. Може, десь вона заспіває.
Послухавши такої поради, подорожував володар із птахом аж три роки. Одного вечора зупинилися вони в якомусь селищі переночувати. Ніч минула дуже швидко. І коли край неба зажевріла вранішня зоря, соловей раптом стрепенувся. Коли бризнув перший промінь сонця, пташка стрілою злетіла вгору та вдарилась об золоту клітку. Озирнувся птах довкола і тихо заспівав. Він співав пісню, пісню сумну і радісну. Повернувся соловей у свій край, та не вільний у ньому співати. Володар зрозумів, що це село — рідна домівка пташки. Наказав слугам відкрити дверцята клітки.
Ось що таке рідна земля і яку вона має особливу силу!