Була в одного чоловіка жінка. Та тільки така вередлива, вперта, що все йому наперекір робила. Бувало він скаже:
— Брите!
А вона наперекір:
— Стрижене!
Всякий день сварились. Набридла жінка чоловікові, став він думати, як її
позбутися. Ідуть якось вони до річки, а замість містка лежить перекладинка. «Почекай, — думає він, — тепер я тебе позбудуся».
Стала жінка переходити по перекладинці, він і каже:
— Дивись, жінко, не трусись, бо втопишся.
— Таки навмисно буду.
Тряслась, тряслась та й у воду впала. Шкода йому стало жінки. Заліз він у воду, став її шукати, іде вгору проти течії.
— Що ти тут шукаєш? — питають його чоловіки.
— А тут жінка моя втопилась, он із перекладини впала!
— Дурень дурнем! Треба ж іти донизу по річці, а не вгору, її ж течією донизу понесло.
— Ех, братці, мовчіть! Вона все робила наперекір, так і тепер пішла проти течії.