Жили дід та баба. І був у них син, Іваном звали. Жили вони в бідноті та злиднях. От коли син виріс, настав час іти заробляти гроші. І подався хлопець роботи шукати. Яке село не проходив, ніде нічого не було.
От він натрапляє на багатого пана. Пан пообіцяв парубку дати невимірну кількість золота, якщо той виконає три забаганки. Хлопець, довго не думаючи, підходить до того багатія і говорить, що був би не проти спробувати виконати три бажання. От багатій і говорить йому:
— Якщо виконаєш мої три бажання, отримаєш купу золота, якщо ж ти не впораєшся, то тобі відрубають голову.
Хлопець, не думаючи, погоджується. І тоді пан говорить, що перше його бажання таке:
— Зори мені за одну ніч поле посій пшеницю, а щоб зранку та пшениця зійшла.
Парубок забідкався, як так можна, щоб і зорати, і посіяти, і щоб зійшла пшениця, і все це лише за одну ніч. Взявся за голову та й думає. Коли це раптом підлітає до нього невидимої краси голубка, і говорить до хлопця:
— Ти не бідкайся, лягай спати, а коли прокинешся все вже буде зроблено!
Подивився хлопець на голубку, подумав-подумав, та й ліг спати.
На ранок прокидається і баче, що на зораному та засіяному полі вже зійшла пшениця. Зрадів він, та й побіг за паном. Подивився на все це пан і говорить:
— Молодець, з першим моїм бажанням ти впорався, але є ще два бажання. От слухай друге. Хочу, щоб ця пшениця завтра ранком дозріла, і щоб ти її скосив та понасипав у мішки. А не зробиш, не бачити тобі ні своєї голови, ані мого золота.
Сказав так і пішов. Сів Іван думу думати, коли це знову голубка прилітає та й говорить:
— Ти не бідкайся, лягай краще спати, а коли покинешся зранку, все вже буде готове.
Подивився хлопець на голубку та й ліг спати. На ранок прокидається і баче, що дозріла пшениця і вже стоїть у мішках. Зрадів Іван та й за господарем. Подивився на все це пан і говорить:
— Молодець, з двома бажаннями ти впорався, а от ще ж є третє. Слухай його. Бажаю, щоб на місці поля бігла річка, на річці був побудований млин, і щоб до того млина люди пшеницю молоти приносили, але щоб і моя пшениця була вже завтра зранку змелена.
Сказав так і пішов. А хлопець та й зажурився. Коли це раптом прилітає голубка та й говорить:
— Не бідкайся, хлопче. Лягай спати, вкотре тебе виручала, так і бути, допоможу тобі і на цей раз.
Послухався Іван голубку та й влігся спати. На ранок прокидається, а й справді на місці поля протікає річка, через річку місток, а перейшовши міст, стоїть млин. Чує Іван гамір, а то люди біля млина в черзі стоять.
Пішов парубок до млина, баче, що панська пшениця вже змелена стоїть. Зрадів хлопець та й побіг до хазяїна. Подивився на все це пан та й говорить:
— Добре! Добре попрацював, ну тепер по заслузі отримуй своє золото.
І дав йому скільки золота, стільки Іван за життя своє не бачив. На радощах повертається хлопець додому з золотом, а назустріч йому голубка летить. Зупинила вона юнака, та й говорить:
— Прохаю одне, прийдеш додому, не цілуй дитину в люльці, а то забудеш мене і те, що я для тебе зробила.
Іван подякував їй і пообіцяв, що маля цілувати не буде. Йшов він додому день, другий, третій. От на четвертий приходить він додому. Всі його радо зустрічають, поцілував Іван батька, неньку, коли дивиться в люльку, а там хлопчик маленький. А ненька старшому сину говорить:
— Ти поки золото заробляв, ми синочка собі народили, а тобі меншого братика.
Не стримався юнак та й поцілував малечу. І в ту ж хвилину забув про голубку.
Прийшов час весілля грати Івану, почали підшукувати наречену. І тут одного вечора, коли Іван сидів у саду і хрумкав яблуко, з’явилась прекрасна голубка, вона заплакала і жалісно промовила:
— Як ти міг, Іванку? Хіба не я зорала поле, посіяла пшеницю, дозрілою зібрала її, змолола у власноруч побудованому млині, на прокладеній мною річці, поки ти відпочивав!
Подивилася вона своїми сумними очима на нього, та й зникла.
Пройшло доволі таки багато часу, а Іван не п’є, не їсть, совість його гризе. Пішов він у садок і крикнув:
— Голубко! Голубонько!
З’явилася голубка, він взяв її до рук, і пішов знайомити її з своїми батьками. Розповів він про те, що вона для нього зробила, і в найближчий час зіграли вони весілля. Такого весілля не було ні в кого. І з того часу зажили вони душа в душу і кохали одного до самої смерті.