Жив собі багатий пан. У нього був бідний мужик. Пан примушував його дуже тяжко працювати, а платити — нічого не платив. Мужик думав, як би втекти від пана або щось таке придумати, щоб легше жилося. Думав, думав і надумав. У пана був старий собака. Сам пан був також старий і ледь ходив. Одного разу приходить мужик до пана та й каже:
— Дай мені половину свого багатства, а я навчу за двадцять років твого собаку говорити.
Пан зразу й не хотів, бо жалко було свого багатства, але потом згодився. Зажив мужик добре, тільки сміється з пана.
Та осьо вже минуло п’ятнадцять років, а собака нічого так і не навчився говорити. Розсердився пан на чоловіка та й каже йому:
— Якщо через п’ять років собака не буде говорити, то я тебе заб’ю.
Мужик погодився. Минув ще один рік, і пан помер. А мужик і каже сам до себе:
— Я так і думав, що за двадцять років або собака здохне, або пан умре.
Так мужик обдурив пана.