Жив багатий дядько. Ось прийшла його смерть і він умер. Жінка пішла до попа, щоб той поховав чоловіка і пообіщала добре заплатить. Піп радий, вдягається, щоб іти одправлять. Правив добре, довго.
Ось прийшло время платить, одкриває жінка йому сундук з мідними грошима. Той, як побачив, давай гребти повні кармани. А вона дальше одкриває сундук з серебраними грошима і вп’ять піп гребе побільше собі, кругом розпихає, набрав повно.Коли дивицця, а та розкрила новий сундук з золотом. Зрадів піп і давай ще більше гребти, набрав у дві жмені і під латки насипав.
Виходе на улицю, сказав:
— Бувайте.
Зібрався іти, аж тут побачив під сараєм хомут з наритниками і просе в Параски, щоб оддала, бо їй він не потрібний. Жінка согласилась, а батюшка каже, щоб наділа йому на шию. Іде піп дальше, а тут бачить, що під кошарою лежить брусок. Ну він давай просить, щоб вона дала йому брусок у зуби.
Виходе такий нагружений, що ледве ноги переставляє. Шкандибав-шкандибав, коли тут наритники зсунулися і попали йому під ноги. Як заплутаєцця батюшка, як впаде, а брусок попав йому в горло. Кавкнув батюшка і вмер.
Ось і казці кінець, а хто слухав — молодець! Отак, вам казка, а мені — бубликів в’язка!