Одній хазяйці треба було пастуха. От вона іде дорогою і зустрічає ведмедя.
— Куди ви йдете? — питає він.
— Та йду шукати собі пастуха, — відповідає вона.
— Може, ви мене взяли б? — питає ведмідь.
— Взяла б, якби вмів ти кликати худобу, — каже жінка.
— Вмію. Р-р-р-р! — проревів ведмідь.
— Ну, тебе, — каже жінка
Йде вона далі і зустрічає вовка.
— Куди ви йдете? — питає той.
— Та йду шукати собі пастуха, — відповідає вона
— Може б ви мене взяли? — питає вовк
— Взяла б, якби вмів ти кликати худобу, — каже жінка
— Вмію. Ау-ау, ау-ау! — виє вовк.
— Ну, тебе, — каже жінка.
Йде вона далі і зустрічає лиса.
— Куди ви йдете? — питає той.
— Та йду шукати собі пастуха, — відповідає вона.
— Може б ви мене взяли? — питає лис.
— Взяла б, якби вмів ти кликати худобу, — каже жінка.
— Умію: Минь-минь, бир-бир, кізю-кізю! — гукав лис ніжним ласкавим голосом.
— Ну, добре, будеш у мене пастухом, — каже жінка і посилає його стерегти худобу.
Першого дня пастухування лис з’їв козу, другого дня — вівцю, а третього — корову. Вернувся лис увечері додому, а хазяйка й питає, де він дів її худобу.
— Голови в річці, а ноги в лісі, — сказав лис.
Хазяйка саме в цей час збивала масло. Почула вона ті лисові слова і подумала, що треба самій подивитися, де ж це та худоба. Поки її не було в хаті, лис заліз у маслянку й вихлебтав усю сметану. Як вернулася хазяйка та побачила, що лис зробив, то витягла копистку та й замахнулась нею на лиса. Але зачепила тільки кінчик хвоста, і лис утік.
Відтоді в лиса кінчик хвоста білий.