Одна дівчина, на ім’я Ганнуся, не вірила, що бажання можуть здійснюватися. Але надзвичайний випадок примусив її думати по-іншому. Один прикрий випадок розлучив Ганну з найкращим другом Миколою. Дівчина сподівалася, що він ще повернеться, але все було марно. Так у сподіваннях та надіях минуло чотири місяці, але він жодного разу не поглянув на неї.
Одного дня, блукаючи темними теплими ночами, Ганна зустріла жінку. В її руках дівчина помітила дуже гарну квітку.
— Яка гарна квітка! Як вона називається? — не втрималася Ганнуся.
— Ця квітка незвичайна, вона зветься квітка бажання.
— Це неможливо, — вигукнула здивована дівчинка.
— Ще й як можливо, — усміхнулася жінка і простягнула їй квітку.
— Ось тримай, візьми собі, вона тобі знадобиться, я це відчуваю. Посади її під віконцем і будеш чекати доти, доки вона не виросте, і не стане яскраво рожевого кольору. Тоді й загадаєш бажання.
Ганна чекала два тижні. Одного вечора вона визирнула у віконце і побачила диво: квітка, яку подарувала їй незнайома жінка, розквітла і палала яскраво рожевим кольором. Дівчинка зраділа і вибігла на вулицю, ставши на коліна перед квіткою, вона загадала бажання:
— Нехай повернеться моя дружба з Миколою, і все буде, як раніше.
Наступного вечора Ганна сиділа біля річки і сумувала. Аж раптом почула знайомий голос. Це був голос її товариша Миколи:
— Ганно, вибач мене, якщо зможеш. Я хочу з тобою дружити.
Дівчина зраділа і, звичайно, вибачила товариша.
З тих пір пройшло багато часу. Ганнуся давно виросла і стала вродливою дівчиною, яку покохав Микола. Вони одружилися, побудували домівку, завели власне господарство, жили в мирі і злагоді. Але Ганна часто згадувала чарівну квітку бажання, завдяки якій вона стала щасливою.