Було це дуже давно, ще за часів Запорізької Січі. В одній козацькій сім’ї народився хлопчик. З першого погляду то звичайнісінька дитина. Але на правій ручці у нього було шість пальчиків. «Чи це якийсь знак?» — подумали батьки. Прийшов час хрестити дитину. По дорозі до церкви батьки зустріли стару, згорблену жінку, яка просила милостиню. Вони щедро обдарили стареньку.
— Дякую вам, люди добрі, — проговорила бабуся, — за вашу щедрість і я вам віддячу. Ось вам зернятко. Посадіть його під вікном. Але перед тим, як в землю покласти, притуліть до уст дитини.
Здивувались батьки, але зробили все так, як сказала старенька. Із крихітного зернятка виріс буйний кущ калини. Весною він вкрився білим цвітом, а восени горів червоними кетягами. І навіть серед лютої завії гордо палахкотіли вогнисті грона.
Ріс хлопчик як із води. Всі називали його по імені Шостак. Він не забував про кущ калини, ніби серцем приріс до нього, поливав джерельною водицею.
Минав час. З малого хлопчика виріс молодий широкоплечий парубок.
— Прокидайся, юначе. Великі справи на тебе чекають. Татари люті кордон перетнули. Стогне українська земля, кров’ю обливається. Під моїм корінням є зброя для тебе. Візьми її, сідай на коня і рушай до козаків на Запорізьку Січ.
Дивиться Шостак у віконце, а то кущ калини з ним розмовляє. Став він копати під коріннями калини. Раптом щось як заблищить, а то шабля гостра, блискуча, золотом виграє на сонці.
Скочив юнак на коня, а гілочку калини біля серця сховав. Довго бились козаки з татарвою. Чарівна гілочка калини вдихнула в парубка незвичайну силу. Шість пальців міцно тримали зброю. Як махне шаблюкою козак, так десяток татарви і гине. Смерть не раз дивилась йому в вічі, але гілочка калини вірно оберігала його життя.
Чекають батьки сина з війни та все на засмучений кущ поглядають. Аж одного ранку побачили калину пишну та гарну і зрозуміли, що син з війни вертається.
Вже давно не воюють козаки з татарами. А дивні кущі калинові цвітуть у Зеленому Гаю понині. І живуть у ньому козака нащадки Шостаки. Вони сіють хліб, народжують дітей.
Ось вам казка, а мені бубликів в’язка.