Були дід і баба, і була в них кізонька. Ще був у них син і дочка. Одного дня дід каже:
— Жени-но, сину, козу пасти.
Погнав син, пасе, напуває, на сонечко поглядає. Аж уже пора додому. Жене син додому, стоїть дід на воротах і говорить:
— Кізонько-голубонько, чи ти їла, чи ти пила?
— Ні, дідусю, не їла, не пила, бігла через гребельку вхопила водиці крапельку.
Вбив дід сина. Погнала доця. Пасе, напуває на сонечко поглядає. От пора додому. А там стоїть дід на воротах і говорить:
— Кізонько, чи ти їла, чи ти пила?
— Не їла, не пила, бігла через місточок вхопила листочок, бігла через гребельку вхопила водиці крапельку.
Убив дід доцю. Погнала козу пасти баба, жене баба додому козу, а на воротах дід:
— Кізонько, чи ти їла, чи ти пила?
— Не їла, не пила, бігла через гребельку вхопили водиці крапельку, бігла через місточок вхопила листочок і тим поділилась.
Погнав дід козу сам. Пасе, пасе, напуває, на сонечко поглядає і погнав додому. Догонить додому, побіг наперед неї. Питає, чи їла, чи пила.
— Не їла, не пила, бігла вхопила листочок, бігла через гребельку ковтнула води крапельку.
Розсердився дід та й зарубав козу.