Жив у одному селі хлопець Остап, який був добрим та чуйним до інших. Він вірив, що тільки той буде справді щасливим, хто робить добро. Проте рідня чомусь вважала цього парубка дурнем.
Якось Остап пішов у ліс по хмиз. Назбирав цілу в’язку і вже був майже біля своєї хати, як зустрів друзів. Позабирали вони все, що ніс добрий юнак. Але хлопець не засмутився, а навпаки, зрадів, що допоміг товаришам. Батьки, довідавшись про це, розгнівались, бо самі були хворі немічні і так чекали на тепло. Вони наказали синові йти до мудрого старця вчитися розуму.
Вирушив юнак у далеку дорогу. Йшов він, ішов, стомився й ліг під деревцем відпочити. Аж тут з’явилася білка і запитала:
— Людино, куди мандруєш?
Розповів Остап, що йде до старця розуму набиратися.
— Друже, допоможи мені, будь ласка. Спитай мудреця, чому я немов прив’язана до цього дерева і не можу нікуди звідси піти.
— Спробую допомогти, — відповів хлопець і рушив далі.
Довго ішов містами й селами, аж ось перед ним виріс дивовижної краси палац.
«Ось де люди не знають горя-біди!» — подумав юнак. Ввійшов у ворота, бачить, а біля палацу сидить та й плаче багатій,
— Куди прямуєш, парубче? — питає.
— До мудрого старця розуму набиратися, — відповів юнак.
— Спитай його, — вів далі заможний чоловік, — як можна позбутися хвороб, які мучать мене вже багато років.
Парубок кивнув головою на знак згоди й вирушив далі. Незабаром хлопець зайшов до темного прохолодного лісу. Аж назустріч йому суне бурий ведмідь, обхопивши голову лапами, страшно ревучи. Довідавшись, куди хлопець прямує, клишоногий мовив:
— Спитай того чоловіка, що мені робити з жахливими головними болями.
Щиро пообіцявши допомогти, Остап побрів далі. Надвечір юнак нарешті дістався до житла мудрого чоловіка.
— Що тебе привело до мене? — спитав мудрець.
— Добрий чоловіче! Я прийшов до тебе по поради. Білка жалілася, що ніяк не може покинути певне місце. Багатій мучиться від хвороб і не знає, що робити. А ведмідь має страшні головні болі. Скажи, як можна їм усім допомогти?
Чоловік поміркував і мовив:
— Щодо білки, то під її деревом зариті два великі горщики з золотом. Нехай вона віддасть комусь те багатство, тоді зможе піти звідти. Багатій теж мусить відмовитися від своїх грошей, тоді всі його хвороби пропадуть. А в бурого величезні запаси меду несправедливо відібрані в лісових бджіл. Нехай він його комусь віддасть, тоді всі його головні болі зникнуть.
Ґречно подякував Остап старому та й вирушив зворотнім шляхом. Тільки тут хлопець згадав, навіщо батьки послали його до мудреця. Проте юнак не засмутився. Головне — допомога тим, кому вона справді потрібна.
В лісі парубок зустрів ведмедя й розповів йому, в чому причина мук. Виніс страждалець мед із барлогу і віддав половину хлопцеві, а іншу половину повернув бджолам. Той, ідучи далі, відшукав багатія й розповів бідоласі, як позбутися тяжких хвороб.
Нарешті зустрів білочку. Вона, дізнавшись причину своїх бід, розгребла під деревом землю та віддала горщики з золотом хлопцеві, дякуючи за те, що він їй дуже допоміг. Тієї ж миті білка відчула себе вільною і побігла геть.
З медом і грішми повернувся щасливий парубок до своїх стареньких немічних батьків. На ті гроші вони мали можливість жити безбідно, а цілющий мед вилікував батьків Остапа. Усе своє життя він присвятив допомозі людям.