Жили собі дід і баба. Вони були без дітей. І от дід сказав бабі:
— Бабо, піди назмітай муки, а потім спечи колобка.
Назмітала баба муки, спекла колобка і поставила на вікно, щоб охолов. Лежить-лежить колобок на рушничку. А потім і покотився собі. І тут назустріч йому заєць. Та й каже:
— Я тебе з’їм, колобок.
— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ану, давай свою пісеньку, — сказав заєць.
— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік і від тебе втечу.
Та й втік колобок, заєць остався голодний. А тут йому назустріч голодний вовк. Та й каже:
— Колобок, колобок, я тебе з’їм.
— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ану давай свою пісеньку.
— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік і від тебе втечу.
Та й покотився колобок. А тут назустріч ведмідь голодний. Та й каже:
— Колобок, колобок, я тебе з’їм.
— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ану давай свою пісеньку.
— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік і від тебе втечу.
Та й втік колобок. Котиться-котиться, а назустріч хитра лисиця. То й каже:
— Колобок, колобок, я тебе з’їм.
— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.
— Ану давай свою пісеньку.
— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік, я від ведмедя втік і від тебе втечу.
— Ой, колобок, я трошки глухенька, сядь мені на носик і заспівай.
І з’їла лисиця колобка, обдурила своїми хитрощами.