Були колись, а може, ще й живуть кіт та собака. Жили вони добре, ніколи не сварилися. Ось та й каже собака:
— Котику, давай сходимо в гості до лисиці. Вона завжди добре приймає гостей.
— Ходімо! — погодився кіт.
Прийшли вони до лисиці, а там стіл накритий, і журавель з нею сидить.
— Добрий день, — кажуть друзі.
— Добридень, — відповіла лисиця тоненьким хитреньким голоском.
— Лисичко-сестричко, ми прийшли до тебе погостити, нам самим сумно.
— Добре, заходьте, — непривітно сказала лисиця.
Журавель побачив, що лисичка непривітна з ним, з собакою і котом. Він подякував за гостинність і пішов додому. Сидять друзі за столом з лисицею, розповідають про своє життя-буття. А вона відвернулась від них ще й грубить.
Кіт та собака посиділи ще трішечки та й вирішили піти, адже так поводитися не можна. Подякували і пішли.
Ідуть та сумують, але потім спало на думку провідати журавля. Він відразу їм сподобався за стриманість та вихованість. Прийшли до журавля.
— Добрий день, — кажуть обидва.
— Добрий день, — зрадів журавель.
— Я так думаю, що ви прийшли до мене погостювати, але я нічого не приготував і пригостити вас немає чим.
— Давайте приготуємо всі разом, буде веселіше, — запропонував кіт.
І відтоді кіт, собака та журавель живуть разом. Так їх і прозвали — кіт, собака та їх новий друг журавель.
Добра людина завжди знайде добрих друзів!