Іванко-дурачок

Жили собі дід та баба, і був у них син — Іванко-дурачок. От одного разу треба було дідові і бабі поїхати на базар, та як же вони оставлять хазяйство і хату на дурного сина. Думали — думали, і рішили наказати синові стерегти гарно хату, бо сильно вже треба було поїхати. Гукнули вони Іванка до себе і кажуть:

— Ми їдемо на базар, привеземо тобі від зайця гостинця, а ти ж, синку, дивися за порядком, стережи двері.

Зрадів Іванко-дурачок, що матиме гостинця, пообіцяв стерегти двері. Поїхали старі. А Іванко-дурачок довго сидів коло хати, сторожував двері. Сусідські діти ішли в ліс по ягоди, запросили і його з собою. То він, не довго думаючи, зняв двері з петель, положив їх на плечі і пішов у ліс. Діти збирали гриби і ягоди, а Іванко-дурачок ходив за ними з дверима.

Приїхали дід з бабою додому, аж дивляться — стоїть хата без дверей і сина немає вдома. Коли бачать, вже під вечір, йде їх одинак і двері несе на плечах.

— Сину, ми ж наказали тобі двері стерегти!

— А я й стеріг, я цілий день їх з плечей не спускав, аж втомився.