Було це дуже давно, коли ще рослини і звірі розмовляли. У полі ріс столітній дуб. Він був високий, дужий, його крислате гілля сягало майже до хмар.
А біля дуба ріс маленький кущик. Його гіллячко стирчало у різні боки. І посперечалися дуб і кущ, хто з них сильніший.
Дуб каже:
— Я найсильніший, я всіх здолаю.
А кущ відказує:
— Ні, ти не найсильніший.
Так вони довго сперечалися. А вітер почув їх суперечку і вирішив провчити зарозумілого дуба. Він сердито завив. Застугоніла земля, небо вкрили густі чорні хмари. Почалася буря.
Дуб розправив свої могутні гілки. Та вітер нещадно ламав їх, обривав листя і ніс його далеко. А кущ нахилився до землі і завмер.
Коли закінчилася буря, кущ піднявся, розправив свої гілочки і весело подивився на дуб, який, похнюпившись, стояв весь обшарпаний, з поламаними гілками.
Дуб сумно промовив:
— Тепер я знаю, що я не найсильніший.
Отак життя вчить.