На березі річки жила зелена жабка. Вона була дуже весела, любила співати, часто влаштовувала концерти для своїх друзів. За таку веселу вдачу її прозвали Веселункою.
Одного разу, коли Веселунка влаштувала черговий концерт, і біля неї зібралися майже всі її товариші, раптом на річку насунула темна хмара. Все завмерло. В артистки перехопило подих, бо вона побачила, що сонце закрили крила величезного птаха. Це був журавель, який ширяв у небі, шукаючи собі здобич.
Всі жабки стали ховатися у воду, але птах був дуже спритним. Він спритно вихопив з болота найменше жабеня. Коли це побачила Веселунка, то дуже злякалась за малого мешканця болота. Він був її другом та й часто підспівував у хорі, мав чудовий дзвінкий голосок.
Жаба, незважаючи на те, що була просто співачкою, не злякалась страшного ворога. Швидко стрибнула на голову журавлю і стала голосно квакати. Вона витинала такі колінця, що птах не витримав і відкрив дзьоба. Маленьке жабеня впало у воду. За ним стрибнула й Веселунка. Друзі швидко пірнули під воду. Птах ще трошки покружляв над річкою і полетів геть. Більше тут його не бачили.
Веселунку стали ще більше любити і поважати. Стали називати її хороброю співачкою. А вона ще більше потоваришувала з маленьким жабеням. Акторка навчила його добре співати і вони створили чудовий дует. Відтоді були нерозлучними.