Жили собі дід та баба. Не знали вони, що таке горе. Люди кажуть:
— Горе їм, горе.
Тоді каже баба до діда:
— Діду, піди пошукай горя.
Пішов дід по світу горя шукати. Обійшов весь світ, але так горя і не знайшов. Повертаючись додому, треба було десь заночувати, бо вже сутеніло. Побачив дід хатинку. Зайшов він до неї, а двері за ним і зачинилися. Дід ухопився за двері, а вони не відчиняються. А тут де не візьмись сліпа баба на печі сидить і каже:
— Я тебе зараз з’їм!
А в тій хаті були овечки, яких сліпа баба і випускає по одній з-поміж ніг.
«Все, — думає дід — пропав». А тут побачив кожуха, який лежав на печі. Вивернув його, одягнув та й проліз у баби поміж ніг. Каже:
— Обдурив я тебе, бабо.
— Обдурив, — сказала — баба, — то візьми на прощання цю сокирку.
Кинула сокиру баба, а вона застрягла в дереві. Дід до сокири, а рука пристала. Баба йде по нюху до нього. Дід взяв ножа, відрізав долоню і втік.
З того часу люди не шукають горя.