Жили собі два брата. Один був багатий, а другий — бідний. Багатий брат мав маленького жадібного сина, а у бідного було троє невеличких, гарненьких синочків. Бідний брат мав два бажання: щоб було в що вдягтись і їжі на столі щоб було вдосталь.
Одного разу біля двору заможного брата проходив старенький дідусь і помітив у саду маленького хлопчика.
— Хлопчику, дай мені, будь ласка, одне яблучко, — попросив дідусь.
— Іди геть, жебраче! Нічого я тобі не дам! — закричав жадібний хлопчик.
Дідусь пішов далі. На іншому подвір’ї біля куща смородини, бавилися троє хлопчиків. Підійшовши до них, дідусь запитав:
— Діти, у вас є що-небудь поїсти?
Та дітям нічого було дати, крім п’яти ягідок, що залишалися на кущі смородини.
— Ось, візьми дідусю, це все, що у нас є, — відповіли діти.
— Спасибі вам за вашу щедрість, — сказав дідусь і зник.
Наступного дня діти побачили чудо. На кущі проти сонця сяяли п’ять золотих монет, і кожного дня тепер вони з’являлися знову і знову. А сад багатого брата перестав плодоносити. Так покарав його дідусь-чарівник.
Сповнилися два бажання бідного брата, адже їхня бідна сім’я перетворилася на заможну і прожила довго і щасливо.