Дарунки з трьох зерен

В одному селі жив великий дідич. Мав стільки лісів, полів, худоби, що навіть цар заздрив. А у того дідича служив бідний чоловік Максим. Слуга мав хатку з одним вікном. З ним проживала його сім’я. Родина немаленька, а їсти нема чого. Настала весна. Треба щось посіяти, а в мішку ні зернини. Жінка Максимова сумує, плаче. Нічого робить, пішов Максим до дідича просити. Прийшов до порогу і каже:

— Дай мені хоч трохи насіння, щоб мої діти не повмирали з голоду.

А дідич його не став слухать, накричав на нього і вигнав. Опустив слуга голову і пішов додому.

Сидять якось Максим із жінкою на призьбі, горюють. Коли це бачать, що під їхньою стріхою зліпити гніздо ластівки, і вже висиджують потомство. Перегодом вивелися і малі. Та якось з утра явилася до пташечок зміюка, а діти побачили її і стали дуже громко кричать

— Тату, до наших пташок лізе змій!

Максим вибіг надвір ухватив ломаку і давай змію лупить. Бив поки не убив. Осталось в живих тіки одне ластів’я з переламаною ножкою. Максим забрав його до хати і вихожував аж до холодів, а потом відпустив на волю.

На слєдующу весну прилетіло ластів’я до своєї хатки і постукало дзьобом у шибку. Всі його побачили і повибігали з хати. А ластів’я підлетіло до свого спасителя, положило йому в жменю три зернини і сказало:

— Одну зернину посій перед дверима, другу перед вікном, а третю коло колодязя.

Він так і зробив. А на другий день виросли на тих місцях три кабака. Закотив Максим у хату ті кабаки, і сказав жінці, щоб наварила кабакової каші. Розрізала жінка перший кабак, а там повно різних наїдків: ковбаска, калачі, кваснина, і солодке, і гірке, вообще дуже їжі різної багато.

Повикладала все те на стіл, а в гарбузі оп’ять те саме появилося. Розрізала вона другий кабак, а там така гарна одежа шо й панам не снилася.

А у третьому кабаку було золото.

— Тепер ми не будем голодні і холодні, і кланятись дідичу не будемо, — сказав Максим.

Узнав дідич про багатство Максимове, ох і розізлився. Прибіг до нього і почав розпитувать як і шо. Розказав йому Максим все, як було: як виходив пташку, як садив зерна, збирав врожай. Дідич його вислухав і бігом побіг додому зробив гніздо і почав підманювать птичок. І підманив. Вивелися пташенята, попідростали, а змія не лізе до них. І дідич сам поліз у гніздо побив птичок, а одне пташеня оставив.

На другий рік принесло пташеня йому три зернинки, посадив їх дідич і виросли з них три великі кабаки. Позривав він їх і давай бистро різать.

Розрізав перший, а оттуда вилетіла хмара сарани і на поля до дідича, поїла все. Розрізав другий, а оттуда вибухнув вогонь і попалив весь маєток. А третій кабак не встигли розрізати. Люди кажуть що в ньому є кубло гадюк, які вилізуть тоді, коли дідич захоче оп’ять панувати. А Максим із родиною ще довго жив, не журився.