Якось найшов циган підкову, приніс її додому, а циганча бігає по хаті й лементує.
— О, підкова, купимо коня, підкуємо, а потім кобилу. А кобила приведе лоша, а я сяду на те лоша та хворостинкою: «Но-но!».
Циган, як підскоче до циганчати, як лупне його по лобі підковою, чуть не прибив.
На суді виправдовується:
— Та воно ж таке дурне, все рівно б лошові спину поламало. А як мати вареники ліпила, а воно: «А я всі вареники поїм». Добре що я нагодився додому, а так би лопнуло. Так шо пане суддя, його тільки так і вчити треба.