Ішов чоловік на базар. Дивиться, а циган пиляє гілку на дереві, на якій сидить. Дядько й каже циганові:
— Цигане, цигане, впадеш.
— Ні, дядечку, я добре тримаюсь.
Нічого не сказав чоловік, та й пішов собі. Вертається він увечері додому, а циган лежить під деревом. Побачивши знову чоловіка, схопився і почав за ним бігти. Кричить:
— Дядечку, як ви знали, що я впаду?
— Я провидець, — сказав подумавши той.
— То скажіть, коли я помру.
— Та тоді, коли сідниці стануть холодними.
Ходить циган, журиться, пробує чи сідниці холодні. А й справді холодні. Та й став копати яму на смерть. Чоловік через деякий час знову іде на базар. Дивиться циган копає яму. Питає його:
— Цигане, цигане навіщо ти яму копаєш?
— Бо в мене сідниці холодні, Вмиратиму скоро.
— Хочеш я тебе врятую. Принеси батога.
Приніс циган батога, а дядько й відшмагав його по м’якому місці. Як підхватився циган! Лап-лап себе за сідниці, а вони гарячі.
— Ой, спасибі тобі чоловіче, — каже циган, — ти мене від смерті врятував.