Жила собі сім’я — чоловік та жінка. Одного разу їм наснився сон: якщо коли віддадуть все своє багатство людям, то ще більше збагатіють.Так вони і зробили. Роздали все своє багатство бідним і стали ждати, поки до них прийде ще більше багатство. Але так і не діждалися. І пішов чоловік світ за очі.
Йде та йде він лісом, селами, містами, аж ось стрічає старенького-старенького дідуся. І от вони йдуть вже вдвох. Почули вони, що в одного царя захворіла дочка, і ніхто не може її вилікувати. Пішли чоловік і дід до царя і сказали, що вилікують царівну.
Дідусь знався на чарах, дмухнув дівчині в рот цілющого повітря, вона й ожила.
Цар питає діда, що він хоче за лікування. А старий побачив горнятко і сказав, щоб дали йому. Тільки вийшли з палацу, як чоловік і говорить до діда:
— Який ти дурний, вилікував дівчину, а взяв тільки горщик за це.
Дід нічого не відповів. І пішли вони далі.
Через кілька днів почули вони, що знову в одному царстві хвора дівчина, і ніхто не може її вилікувати. Пішли вони й туди, вилікували її.
Цар питає:
— Що вам за це дати?
Думав дід, думав і побачив сир у мисці і попросив, щоб дали їм того сиру.
Як вийшли вони на дорогу, то знову чоловік обізвав діда дурнем за те, що той взяв сир. А дід сказав, що як зголодніють,буде що їсти.
І от вони йдуть темними пустими лісами, горами, а чоловік позаду йде і потайки їсть сир. І так він з’їв увесь. Сіли вони спочивати. Дід побачив, що немає сиру, і питає чоловіка:
— Де сир?
А той говорить, що сном і духом нічого не знає. І скільки він не питав його, чоловік не зізнався. Дав дід чоловікові горнятко і сказав, щоб він пішов до криниці та набрав там води. Чоловік приніс води, а дід йому каже:
— Викопай коло криниці ямку.
Чоловік пішов і тільки копнув — побачив срібло. Потім другий раз копнув — побачив золото. Приніс він коштовності дідові. Дід розділив їх на три купки. Чоловік побачив це і спитав:
— А чого на три? Нас двоє.
— Це тобі золото, це мені, а це тому, хто з’їв сир та не зізнався.
Стало соромно чоловікові. Він хотів зовсім відмовитися від золота. Але дід сказав:
— Колись ти все багатство бідним роздав. То тепер тобі все нехай повертається.
Сказав і зник. Тільки звідкись доносились слова:
— За добро-добро приходить.
А ще запам’ятай: «Що сховав — те пропало, що віддав — те твоє».