Жили чоловік з жінкою, і було в них аж семеро дітей. І неліниві були, та все кінці з кінцями не зведуть: то рік неврожайний вдався, то худоба захворіла та поздихала. Бідують, голодують. От чоловік і каже:
— Піду в місто, може, там роботу яку знайду та копійчину якусь зароблю.
Зібрався й пішов. А через кілька днів вертається додому. І роботи не знайшов, і грошей не заробив.
Іде лісом та й думає: «Залишуся тут на ніч, хай мене краще вовки з’їдять, ніж іти додому з порожніми руками». Та й пішов у глибину лісу. Коли це баче, торба лежить. Узяв він її, а торба людським голосом промовляє :
— А що, чоловіче, їсти хочеш?
— Хочу!
— То скажи: «Торбо, торбо, відчинись!»
Чоловік повторив, і в ту ж мить з торби вилетіла скатертина, а за нею всякі наїдки та напитки. Наївся він, напився. А торба і каже:
— А тепер повторюй мої слова: «Торбо, торбо, зачинись!» Бери мене і користуйся мною довіку, то завжди ситий будеш.
Чоловік повторив чарівні слова, все в торбу заховалося, як і не було. Узяв він дивовижну знахідку та й веселий пішов додому. Заходить у хату, кладе торбу на стіл та й говорить:
— Торбо, торбо, відчинись!
Торба й відчинилась, а з неї стільки всілякої їжі з’явилось: і варене, і печене,і жарене! Наїлися всі та й полягали на піч спочивати.
Не знала з того часу сім’я голоду, завжди в хаті було що поїсти.
А одного разу, на свято, вирішили господарі сусідів та кумів в гості до себе запросити.
Прийшли ті, посідали за порожній стіл та й поглядають один на одного, плечима здвигають, не розуміючи, чого їх запросили ? Коли ось господар кладе на стіл торбу та й каже:
— Торбо, торбо, відчинись!
Торба й відчинилась, а з неї всяких наїдків та напитків! Гості з подиву аж роти пороззявляли. А потім почали випивати та закушувати. А коли танці почалися, один кум торбу тихенько поцупив та й подався додому. Забігає в хату та:
— Торбо, торбо, відчинись!
Торба й відчинилась, а звідти два парубки! Та як почали його палицями лупцювати! Чоловік кричить:
— Ой, не треба! Ой, боляче! Досить, досить!
А чарівних слів не знає, щоб торба зачинилась. От хлопці й продовжують його бити. А хазяїн кинувся, де торба. Хто бачив? Куди поділася? А кум де? Кинулися всі до його хати. А він там уже ледве живий.
Хазяїн і гукнув:
— Торбо,торбо,зачинись!
Парубки в торбу вскочили, вона й зачинилась.
— А що, куме ? Розбагатіли чужим добром? — питає чоловік.
А той тільки стогне. З того часу господар торби гостей більш не кликав, а торбу не на гвіздочок вішав, як раніше, а в скриню ховав та ще й ключем запирав.