Жив собі Петро та Марічка і були в них коні та худоба, кури та свині і діточок двоє. Але сусіди були — дуже їм заздрили. А Марічка в усьому допомагала своєму чоловікові.
Та ось почало все Петрове хазяйство розвалюватися. Худоба загинула, хата розвалилася. Поселилися в їхній хаті злидні. І вирішив тоді Петро тих злиднів завести у глибоку яму і залишити їх там. Взяв сопілку і вивів їх геть із своєї хати.
І стало все хазяйство, як раніше навіть краще. Але одного разу пішли діти в ліс по гриби та знову привели до хати злидні. І знову все хазяйство загинуло. І вирішив тоді Петро ті злидні у річці втопити. Вивів їх до озера і залишив там.
Петрове хазяйство відродилося і стали вони жити і ще краще ніж раніше. А сусіди заздрили їм. І каже тоді сусідка своєму чоловікові:
— Біжи приведи ті злидні назад до Петра.
Так чоловік і зробив, знайшов їх у болоті, але вже злидні до Петра не хотіли повертатися. Кажуть до сусіда:
— Ти нас врятував, ми у тебе і жити будемо.