Розповідають, що десь тут у наших краях як напали татари, то в одній хаті лишилася жінка. Напевне, навмисне лишилася. Як прийшли татари, та й питають її за гроші, бо чули, що тут багач живе. То вона й говорить, що гроші чоловік у коморі закопав.
— Добре, веди нас до комори!
А комора була будована по-старосвітськи: без дверей та вікон, тільки отвір в стіні був, щоб чоловік міг улізти. Завела їх жінка перед отвору та й каже:
— Лізьте.
Татари кажуть:
— Ні, лізь ти перша.
Влізла жінка до комори. Комора темна була, а в куті намацала різак від скриньки, що січку ним ріжуть. Взяла вона різак, стала при стіні, та каже до татар:
— Ну, лізьте за мною, я вам покажу, де гроші закопані.
Татари тільки сунули голову в ту дірку, а вона махне різаком — здорова жінка була — так тому голову відразу відрубала. Потім вхопила тулуб і відтягнула до середини. За першим лізе другий. Вона й його так само справила.
Далі третій і четвертий... Так і дванадцятеро погибло. А тринадцятий насамперед устромив руку, а вона, бідна, поквапилась та й мах!
Тому руку відтяла. То вже тоді татари побачили, що то за штука. Вже й грошей не дошукувались, а зразу вибігли і ту хату підпалили, і жінка та згоріла разом із загиблими татарами.