Господар дістав десь вербову рісточку, і вирішив її посадити в себе в садочку. Це була верба рідкісної породи. Господар беріг ту рісточку, сам поливав її кожний день.
Але якось йому довелось на тиждень поїхати. Він покликав прислугу і сказав йому:
— Дивись хорошенько за рісточкою, поливай її кожний донь, а головне — дивись, щоб сусідські діти не висмикнули її і не затоптали.
— Добре, — відповів слуга, — нехай господар не переймається.
Господар поїхав. Через тиждень він повернувся, і одразу пішов подивитись в сад. Рісточка була на місці, але дуже в’яла.
— Ти, напевно не поливав її? — сердито запитав господар.
— Ні, я поливав, як ви казали, не спускав з неї очей — сказав слуга, — зранку я виходив на балкон і до самого вечора дивився на рісточку. А коли темніло, я висмикував рісточку, ніс в дім і закривав в ящик.