Мати віддала донечку заміж. Вона була дуже ледачою, адже її змалечку пестили. Ні дров нарубати, ні корову видоїти, ні птицю нагодувати — нічого не уміла. Тому стала вона ледачою невісткою. Зранку до ночі лише спала та їла, їла та спала ... А свекор і чоловік працювали не покладаючи рук, ніколи було і вгору глянути.
От якось надумали провчити ледачу жінку. Перед тим, як сідати за стіл, сказали:
— Їсти буде той, хто працює і допомагає по господарству.
Наївшись, вони пішли на поле орати, а жінка залишилась голодною. Цілий день вона проспала, а коли прокинулася, то голод нагадав про себе. От вона вирішила принести води.
На другий день свекор з чоловіком знову кажуть, що їсти буде лише той, хто сьогодні працював.
А жінка промовила:
— Я сьогодні ходила по воду.
Таким чином вони дозволили їй поїсти. З тих пір вона почала працювати, бо знала, що може залишитись голодною.
Якось мати вирішила провідати донечку. І була вражена, вона рубала дрова. Дочка, відвівши матір, швиденько попередила, аби та щось робила, адже може залишитись без обіду.
Чоловік був дуже здивований, бо теща почала прати одяг. Потім він здогадався, що її попередила донька і щиро розсміявся.