Жили собі чоловік і жінка. Жінка у своєму житті любила все робила наперекір чоловікові. Коли він іде косити траву, вона починає рубати дрова. Коли він береться до дров, то вона береться за косу. Як не просив чоловік дружину, щоб не перечила йому, але нічого не допомагало, а навіть стало ще гірше.
Одного разу пішов чоловік у поле косити траву, а те поле виходило прямо до високого обриву над річкою. Косив чоловік до самого обіду. Скосив майже всю траву, лише над кручею залишив, бо там було небезпечно косити.
Принесла жінка полудень чоловікові і побачила, що трава над кручею нескошена. Взялася жінка за косу і до кручі. Чоловік просить щоб не йшла, бо там небезпечно. Жінка і в голову не бере чоловікові слова, а робить по-своєму. В цю ж мить і зірвалася з кручі прямо в річку.
Чоловік наробив крику та галасу та й побіг до річки. Збіглися вже й і люди. Чоловік біжить берегом проти води і гукає жінку, а люди йому кричать:
— Чоловіче, біжи за водою, бо вода, мабуть, її понесла вперед!
А чоловік гукає:
— То не моя дружина, моя дружина завжди йшла проти води!